романтичні стосунки на відстані (очікування та реальність)

Це не спрацьовує в міжнародних знайомствах. Прямий і недолугий переклад фрази одного підстаркуватого залицяльника, який на третій день інтернет-знайомства спитав, чи хочу я романтичних стосунків. Власне, я не мислю романтичні та будь-які інші стосунки до того, як побачу людину, інакше ці стосунки можуть просто перерости у секс по інтернету. А секс по інтернету – це ті самі ігри з вібратором, тільки з тією різницею, що десь за певну кількість кілометрів сидітиме хтось, міцно стиснувши рукою напружений шматок свого тіла, й шепотітиме oh yeah baby, yeah, babe. Ні, таких романтичних стосунків я точно не хочу.

Власне, чого ми, жінки чекаємо від стосунків? Банально – любові, великої, чистої та нескінченної. Але це радше ідеал, до якого ми прагнемо, але навряд чи колись досягнемо. Загалом ми можемо вдовольнитися і звичайним добрим ставленням до нас, відчуттям захищеності, яке накриває нас, коли ми знаходимося поруч із чоловіком, можливо, хтось може сюди додати ще якісь особливості, на зразок сексуальних ескапад.

Здавалося б, все просто. Варто тільки знайти чоловіка, до якого ми не відчуватимемо фізіологічної відрази, й отримувати від нього бажане. Адже просимо ми не так вже й багато. Хіба ні? Але в реальності все трохи не так. Зустрівши чоловіка, ми то починаємо рахувати гроші в його гаманці, то міряти його член, то вигадувати, щось подібне. І стосунки згасають. Або ж навпаки дозволяємо крутити собою, і зовсім скоро стаємо підневільними. Про нас починають забувати, про нас не дбають, і ми тільки жаліємося своїм подругам, що все так гарно починалося, аж ось він виявився зовсім не тим, за кого ми його приймали, а звичайним… тут кожна жінка може вставити своє улюблене слово.

То чого ж ми хочемо? Принца? Другого батька? Пристрасного коханця з товстим гаманцем? Чи все в одному? Чому ми так рідко кажемо, проживши з чоловіком разом деякий час, що справді щасливі прокидатися й засинати з ним в одному ліжку. Чому ми біжимо до психоаналітика, подружки, стрибаємо в ліжко до коханців чи просто випадкових чоловіків.

Ми шукаємо ідеал, часто забуваючи про свою неідеальність. Ми прагнемо романтичних стосунків, про які зовсім нічого не знаємо. Ми часто зустрічаємося з чоловіками не тому, що справді закохалися, а щоб вирішити якісь свої проблеми: знайти спонсора, не бути самій, забути колишнього, заспокоїти маму, яка так хоче бачити свою доньку заміжньою.

А коли ми ставимо перед собою хибну мету, то неодмінно програємо й в усіх смертних гріхах звинувачуємо чоловіків. І чомусь забуваємо, що ще на початку стосунків хотіли просто втекти від самотності, тоді як запевняли свого обранця, що нарешті знайшли саме того, його, єдиного та неповторного. То, може, нарешті, скажемо собі, чого чекаємо від стосунків? І не будемо брехати, починаючи зустрічатися із кимсь заради сексу, що хочемо провести з цією людиною усю решту життя.